?

Log in

верхній запис

Це запис стосується усіх користувачів ЖЖ, що виявили бажання долучити мене до своїх друзів.


1. Якщо уже ви додали мене в друзі, то будьте ласкаві якось нагадувати мені про себе. Бути у вашому френд-списку для галочки я не збираюсь, тому мовчуни на взаємний френдинг можуть не розраховувати (мені нецікаво читати про Путіна, теорії світової змови та іншу єресь).

2. Якщо ми не знайомі особисто, то я прошу звертатись до мене на "ви". Це не моя панська примха, це нормально. Проте я дуже легко переходжу на "ти" з цікавими і приємними людьми, я не кусаюсь.

3. Мій ЖЖ не є платформою для вашого аутотренінгу на тему "Ах, який я класний (яка я класна), а ти чушка привокзальна і я все знаю краще за тебе".

4. Я все ж залишаю за собою право скористатися функцією бану окремих користувачів якщо вважатиму це необхідним. Таке буває дуже рідко, бо в цілому я людина неконфліктна і терпляча. Але рано чи пізно навіть моє терпіння закінчується.

5. У цьому ЖЖ однозначно не вітаються:
а) ябивдульщики
б) спамери
в) українофоби


F.A.Q.Collapse )

Зазделегідь дякую за розуміння.








Tags:

про косметичне багатство

Щось давно я не брала в руки шашки не писала про косметику :) Я все так же маніячу по косметиці, мені завжди її мало, мені завжди хочеться пробувати щось нове і експериментувати. З мене не падає корона купувати щось недороге, бо якщо руки ростуть з правильного місця, то й з недорогою косметикою можна зробити красу на обличчі :) Отже кому цікаво - велкам під кат, там картинки і трошки букв :)
багатство :)Collapse )


Для когось це дуже дофіга, для когось дуже мало :) Мені наприклад мало :) Побільше косметики, хорошої і різної, ура :)

про мій Львів

Минулого тижня провела 3 неймовірні дні у моєму улюбленому після Києва місті. Львіуууууу :)
Дуже багато фотографувала, слухала музику, спілкувалась з чудовими людьми, їла різне смакотиння і навіть трошечки поспівала з церковним хором під час недільної служби.
Якби у світі не було Львова, його варто було би придумати :)




слова "Львів" і "любов" починаються на одну літеру :)


ще трошкиCollapse )


не знищиш history - бо то є місто Львів
він обіймає тебе, і так зі всіх сторін
чуєш серця трепет – він як допінг тепер
стуком з-попід ребер Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

Для екскурсовода зовнішність не менш важлива ніж для моделі або стюардеси, тому що для туриста екскурсовод це певною мірою "обличчя" міста. Ми не маємо дрес-коду, але й виглядати повинні відповідно, як мінімум чиста голова, стриманий і не вульгарний одяг і манери. Це важливо.
На превеликий жаль у нашій країні процвітає така мулька як секс-туризм, коли чуваки-іноземці приїздять сюди не заради пам'яток історії та архітектури, не заради національної кухні та традицій, а заради доступних дівок. Це пов'язано не лише з красою українок, а й на жаль з не найвищим рівнем життя в Україні, і пост-совковою впевненістю у тому що якщо чоловік - іноземець, то він 100% багатий. Хоча це буває далеко не так. Іноземець не обов'язково мільйонер, навіть у найбагатших країнах є люди середнього і нижче середнього достатку. Так, за нашими мірками вони заробляють більше, але за мірками їх країн дохід у них може бути більш ніж скромний.
Я вже мала "щастя" стикнутися з непорозумінням коли потенційний турист звертався до мене як до гіда, але потім по ходу спілкування відверто повідомляв мені про спражню мету свого приїзду, і це аж ніяк не було пов'язано з архітектурою та історією Києва. Йому ті храми, театри і будинки нафіг не впали. Його цікавили легкодоступні дівки, які готові моментально зняти труси, почувши іноземну мову без жодних ознак українського чи російського акценту.
Другий аспект цієї проблеми уже не іноземці, яких я особисто не знаю, і з якими легко припинити спілкування ще на етапі першого контакту телефоном чи в соцмережі, а люди які живуть тут. І які чомусь думають, що я можу поступитися своїми моральними принципами якщо мені за це добре заплатять. Не можу. не буду. Ще років 6 тому мала розмову з колишньою колегою приблизно на таку ж тему, і вона мені сказала що то я зараз так думаю, а от давай повернемося до цієї розмови через 5 років, і шо ж ти тоді скажеш. Минуло 6 років, готова повернутись до розмови :) Нічо не помінялося :)
Але подібні речі чути на свою адресу більш ніж неприємно. Якщо ви готові ризикнути почуттям власної гідності через кругленьку суму - на здоров'я. Я не готова. Бо гроші витратяться, а зруйновану репутацію відновити потім буде практично нереально.
Я все сказала.

Tags:

Були на параді. сказати що це було шалено круто - не сказати нічого. Тому я спробую по пунктах, так простіше ніж пафосний трактат написати:

І. Те що я бачила на власні очі:
1) Нова форма - супер! Видно що вона українська, в ній дуже багато елементів одностроїв українського війська часів УНР. Особливо величезне враження на мене справила сіра форма спецпризначенців. Хто дизайнер? Скажіть йому (чи їй) що це геніально!
2) Під час реквієму "Плине кача..." плакали, під час виходу на Хрещатик колони героїв-фронтовиків не стримували щирого захоплення. Це спражні герої України, справжня еліта нації.
3) Техніка. Ну тут ми просто роти повідкривали, і до моменту поки остання машина не зникла з поля зору не закривали. Бо це ващєєє. До речі зруйнованого асфальту я щось не помітила. Ну були там сліди від танків трошки, та й ті потім дощиком позмивало. А крику стояло на весь фейсбук. Тю...
4) Промова Пороха. Я не знаю хто там його спічрайтери, але вони теж круті. Це було сильно, це було потужно і це вже розтягали на цитати.
ІІ. Те чого я не бачила, і побачила вже потім на фотках і відео:
1) Сумрак. Героїчний Ігор Гордійчук. Це не просто військовий, це не просто генерал армії. Це Герой з великої букви
2) Спільний литовсько-польсько-український батальйон. Ващєєєєєєєєє!
3) Вбрання першої леді. Ну, я не втомлююсь повторювати що пані Марина Порошенко - бездоганна перша леді. Краща перша леді України за 25 років Незалежності
4) Емоції дочки президента. 15-річна Саша Порошенко не стрималась і заплакала. Це дуже багато про що говорить. Принаймні мені.
Словом, це було сильно, це було емоційно, це було вражаюче.
З днем народження тебе, рідна моя!
Слава Україні!

про мою країну

Моя рідна. Сильна, незламна, яка була, є і буде. Попри війни, попри неправду, попри смерть.
Що тут говорити! Я просто люблю Україну.
з 25-річчям Незалежності тебе, моя свята Батьківщина!



про ревнощі

Останнім часом мене почала дуже дивувати така річ як ревнощі, точніше її прояви. Хоч я й сама ревнива дуже. Ну як дуже, в межах розумного. Тому що за майже 6 років я жодного разу не взяла до рук телефон Ореста поки він не бачить, щоб почитати які там у нього смски. Я йому довіряю. Я знаю що там нічо такого нема. Так само і він довіряє мені.
Але є в колі знайомих у мене ну дуууже дивні дівчата. Найепічніша історія була рік тому. Йшла я на один захід, і зустріла в метро знайомого з дружиною, вони теж збирались туди. Вийшли з метро, йдемо, тут мені хтось подзвонив, і поки я говорила, озираюсь - їх нема. Прийшла на місце, і хвилин через 5 вони зайшли. Напевно вона спеціально його хвать за руку, і повела городами подалі від мене щоб зі мною не йти. Та й дивилась на мене поки в метро їхали як на ворога народу. Ну ппц. Ну не треба мені твоє сонечко і золотко, тим паче одружене і повінчане. У мене моє власне сонечко є :)))
І подібного багато скрізь. Та ну йомайо, дівчата...
Як здрастє...
Сьогодні рік як здійснилася моя давня мрія - набити тату. Що набивати я знала ще мабуть років з 13, і це мав бути саме лелека. Лелека тому що це відсилка до моєї улюбленої казки німецького письменника Вільгельма Гауфа "Халіф-лелека" і однойменного радянського мультика початку 80-х. Такого дуже психоделічного. Мені бабуся його навіть не дозволяла дивитись. Сумніваюсь що у лексиконі моєї бабусі є слово "психоделічний", вона просто казала шо це не для малих дітей такий мультик. А я його люблю років з 5, бо він немовірний і ні на що не схожий :)
Дякую тобі, прекрасна і дивовижна Олена Волинчук :) Це насправді неймовірний досвід, його треба пережити щоб зрозуміти. І не так уже й боляче це, як мені спочатку здалося. Ну хоча біль то таке, це дуже індивідуально бо больовий поріг у кожного свій. Мені було дуже боляче перші хвилин 5, далі пішло як по маслу. І це було шалено круто! Я до речі тепер розумію, чому після першого татуювання хочуть ще. Я от хочу, але ще не визначилась, що я хочу. Бо ідей у мене вагон і я ще не вирішила, яка мені найбільше подобається.
Робіть тату, і буде вам щастя :)
Коментарі на кшталт "а як ти будеш в старості з тату?", "фуфуфу я за натуральність", "татуювання псує карму" пропливають по лівому борту.



про мою мову

До речі, геть забула.
Рівно 10 років тому я поїхала на місяць вчитися до Німеччини. І там мене оточувала купа носіїв своїх мов: поляки говорили польською, італійці італійською, німці німецькою і т.д. Ну отам мені й стукнуло в голову що пора переходити на українську, чого я дуже давно хотіла. І це відбулося на диво легко.
Додому приїхала вже україномовною.
Точну дату я звісно не пам'ятаю, але це однозначно липень 2006 року.
Отже, вже 10 років я розмовляю українською.
Це не боляче і не страшно. Це круто :) Це одна з відповідей на запитання: "Хто я?"
І це надважливо.


про Білку

От ви тута сидите і нічо не знаєте :)) А у мене моя Білка приїхала, а вона така шалунішка :) З Білкою ми разом вже 10 років, з ліцею фактично тільки з нею дружу і з Ромчиком. Найкращі люди взагалі.
В 11 класі покі інші експериментували з алкоголем, цигарками і хаотичними сексуальними контактами направо-наліво, ми з Білкою дуріли і влаштували цирк на дроті, дурдом "Веселка" і ще бозна-шо. Здобували ганьбу :))
Ну а крім спільного дуркування це ще й просто дуже добра і світла людина. Яку я дуже-дуже-дуже люблю :) От :)


Про мене

ricci
raigen_eternity
Ельга Райген

Останнє

вересень 2016
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Tags

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com