![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=91.6){kind=small}
Це запис стосується усіх користувачів ЖЖ, що виявили бажання долучити мене до своїх друзів.
Я не прихильник додавання у друзі всіх підряд для кількості. Не завжди кількість переходить у якість. У моєму списку друзів - ті, кого я знаю особисто чи ті, з ким мені цікаво спілкуватись. Дуже різні люди. Тому хочеться сказати наступне:
1. Якщо уже ви додали мене в друзі, то будьте ласкаві якось нагадувати мені про себе, щоб я знала, що ви - справжня людина, а не черговий "тисячник". Більшість записів цього ЖЖ публічні, і я завжди відкрита для адекватного спілкування.
2. Якщо вам щось не подобається - прошу говорити мені про це в адекватній формі, не використовуючи ненормативну лексику. Ну і я ж нікого не примушую читати мій ЖЖ, тому якщо вам не подобаюсь особисто я, мої записи чи мої друзі, то вам ніщо не заважає вийти з цієї сторінки у своєму браузері, і не повертатись до неї ніколи.
3. Я все ж залишаю за собою право скористатися функцією бану окремих користувачів якщо вважатиму це необхідним. Таке буває дуже рідко, бо в цілому я людина неконфліктна і терпляча. Але рано чи пізно навіть моє терпіння закінчується.
4. Дуже прошу ставитись з повагою якщо не до мене самої, то хоча б до інших людей, які читають цей ЖЖ, і не влаштовувати у коментарях полеміку із взаємними образами. Особливо це стосується дискусій на тему політики і світової історії (перше - бо політика це бруд, друге - бо ми цього не бачили, і не нам про це судити)
Зазделегідь дякую за розуміння, і сподіваюсь, що мені більше не доведеться нагадувати про ці пункти.
- Location:Київ!
А потім наступає переломний момент: йому починає то те не подобатися в ній, то інше. А вона думає: "Ну я ж кохаю його, значить можна на компроміс десь піти, десь змовчати, десь поступитися своїм его". Ну і прекрасно, стосунки тривають, але все більше з'являється у нього претензій до неї, все більше вона поступається, хоча її це все більше гнітить. А потім він йде. Або до іншої, або просто так. Бо його вона, бачте, не влаштовує. І одягається вона не так, і спілкується не з тими, і займається не тим, що б влаштовувало його. Чи поступився він хоча б один раз своїми інтересами? Та ні... Він же такий самодостатній і чудесний, чого він має поступатися?
У мене так і було. Спочатку: "Ах, моя готична дівчинка, така яскрава і цікава", потім: "А у тебе шо, світлих речей немає? І що це за макіяж?", далі більше: "Ніяких фотозйомок, змий косметику, зніми ці жахливі шкари!". А потім відомо, що...
Боюсь що з Орестом може теж настати такий момент...
- Mood:
ну чому вони так? - Music:Pur:Pur – Черный стих
пугу!І от мені цікаво, чим керуються люди, створюючи фальшиві сторінки відомих або просто дуже цікавих людей в соціальних мережах? Невже їх настільки не влаштовує своє власне життя, і вони намагаються "приміряти" на себе чуже? І невже вони не припускають, що таких як вони - дофіга, і кожен кричить криком, що він справжній? Жаль мені їх, їй-бо.
- Mood:
і нафіга це їм? - Music:Jean-Francois Breau – Belle Andalouse
- Mood:
:) - Music:"Песни Великой Победы" – Майский вальс
А от мене люди часто в цьому плані вибішують. 7 років тому мій обожнюваний друг Андре не давав мені носити фєньки і покоцані джинси, і вимагав щоб я носила джинсову спідницю-міні. Це золотко і досі любить мене підколювати на предмет того, що от в чорному і депресняковому я невідомо, хто, а якщо я в чомусь світлому, то я "нормальна людина". Ну блін, зайці, норма це поняття відносне. Для мене ненормально коли жінки обчикрижують собі волосся до довжини в 2 см, бо у мене це викликає стійку асоціацію з онокзахворюваннями, хіміотерапією і тифом. А для них все клас, то хай собі ходять на здоров'я. Для вас нормально носити щось світленьке і кавайне - прапор в руки, носіть на здоров'я :)
У мене досі немає якогось чітко сформованого стилю, я кидаюсь то туди то сюди, але певні конкретні вподобання є незмінними вже мінімум років 5-7: це стрілки, багато чорного, трикотаж, і речі з одного боку прості, але з якимось приколом. Я дуже не люблю леопардові речі, мені страшно боляче ходити на високих підборах, і я терпіти не можу жовте золото, і вже років 7-8 його не ношу ні в якому виді.
Мораль така: те, що нормально для вас не обов'язково має бути нормою для інших ;)
- Mood:
уффффф - Music:Muse – Black Black Heart
- Mood: :)
- Music:The Beatles – The Hippie Shake
Докладніша інформація знаходиться туточки .
- Mood: отаке було
- Music:The Dubliners – The Rocky Road To Dublin
Вирішила порахувати, на скількох фотофестах я була. Маємо отакево з 2009 року (якщо чесно, мала у період між кінцем осені 2009 і кінцем літа 2010 величезну перерву, але то деталі):
- Go East (Індія, Китай, Японія, я була у чудовому червоному сарі)
- Ангели і Демони (абсолютно провальний, на мій превеликий жаль)
- Фарби (за мотивами індійського свята Холі, туди ходила знімати інших)
- Стімпанк І (суперський, я була пафосною аптекаркою)
- Неділя, 31 (Хеллоувін) (намагалась зіграти дівчинку з Сайлент Хілла)
- Ботани (найсмішніший фотофест, сама назва про це говорить)
- Радянський фотофест (його ініціатором була я, було теж прикольно, особливо коли один чувак купив на всіх ящик морозива)
- Фентезі (прекрасний фотофест, було багато дуже цікавих образів, я була феєю)
- Хіппі (знімалась мало, в основному тусила, святкували другу річницю нашої тусовки, сподіваюсь, цього року буде повтор)
- Івана Купала (прабабусина вишиванка рулила, а хлопці мене прозвали Панночкою з "Вія")
- Стімпанк ІІ (не менш шикарний ніж перший)
- Постапокаліпсис ІІ ( перший я безнадійно провтикала у 2010 році. було страшно весело валятися на капоті дуже дорогої машини, фраза дня: "Хлопці, як я вам щось тут зламаю, то ніколи в житті не розрахуюсь!")
- Яскраві 60-ті та 70-ті (дійсно яскраві! чекаємо на результат)
А Орест з неприхованою цікавістю потім переглядає мої фотофестівські знімки і каже: "Такая красивая, надо тебя на фотофесты всегда пускать".
- Mood: трататататата!
- Music:The Beatles - She loves you
- Mood: вав
- Music:Jean-Francois Breau – Belle Andalouse
