?

Log in

No account? Create an account

верхній запис

Це запис стосується усіх користувачів ЖЖ, що виявили бажання долучити мене до своїх друзів.


1. Якщо уже ви додали мене в друзі, то будьте ласкаві якось нагадувати мені про себе. Бути у вашому френд-списку для галочки я не збираюсь, тому мовчуни на взаємний френдинг можуть не розраховувати (мені нецікаво читати про Путіна, теорії світової змови та іншу єресь).

2. Якщо ми не знайомі особисто, то я прошу звертатись до мене на "ви". Це не моя панська примха, це нормально. Проте я дуже легко переходжу на "ти" з цікавими і приємними людьми, я не кусаюсь.

3. Мій ЖЖ не є платформою для вашого аутотренінгу на тему "Ах, який я класний (яка я класна), а ти чушка привокзальна і я все знаю краще за тебе".

4. Я все ж залишаю за собою право скористатися функцією бану окремих користувачів якщо вважатиму це необхідним. Таке буває дуже рідко, бо в цілому я людина неконфліктна і терпляча. Але рано чи пізно навіть моє терпіння закінчується.

5. У цьому ЖЖ однозначно не вітаються:
а) ябивдульщики
б) спамери
в) українофоби


F.A.Q.Collapse )

Зазделегідь дякую за розуміння.








Tags:

про поїздку до Франика

З хоровою капелою їздила на два дні до чудового міста Івано-Франківська на різдвяний фестиваль хорової музики "Коляда на Майзлях". Фестиваль здивував бездоганною організацією, дуже теплим прийомом з боку франківської публіки і просто дивовижною атмосферою. Ми мали 3 виступи, один на площі, і два у дуже красивій греко-католицькій церкві Царя Христа. А найцікавіше було те що ми співали з Піккардійською Терцією. Просто стояти з ними на одній сцені то уже велика честь.
Для нас це був також своєрідний челлендж бо крім нашої прогами яку ми готували і знаємо, ми мали виконувати ще декілька пісень, ноти яких нам вислали в останній момент. І ці пісні мали співати одночасно всі хори, і різні диригенти нами керували. Це складно співати твір, ноти якого ти бачиш вдруге в житті, під диригуванням людини, яку бачиш вперше в житті. Потрібна неабияка концентрація щоб не залажати.

Завершення фестивалю було просто феєричне, жодними словами не передати наскільки це круто коли 11 хорів і всі глядачі співають колядку "Добрий вечір тобі".
Це було круто. Дуже круто. Дякую, Івано-Франківськ!


про підсумки - 2017

Це був дуже, дуже важкий рік. Рік великих втрат і великих розчарувань. Я мовчки, без пояснень і сварок пішла від Ореста, ми дуже погано розійшлись з Ніком, а 10 липня у мене померла бабуся.
Я все так же продовжую працювати екскурсоводом і спіати, крім того почала більше малювати і вчити французьку. У мене два нових татуювання і нові люди яких я дуже ціную і люблю.
З абсолютно жахливого стану мене вивела людина, від якої я цього взагалі не сподівалась бо я цю людину майже не знаю. І зараз мені класно поряд з ним. Люблю тебе, Іване.
А тепер по традиційних пунктах.

Людина року: я
Друзі року: Юльоночок, Альонка, Орися Печарська, Настя Михеєва, Віталік Немикін (Панда), Анжей Вітер, Бартек Шарецький, Томаш Жолтовський, Валера Ананьєв, Гена Афанасьєв, Оксана Ткачук, Сашко Положинський
Напій року: в холодну пору чайочок, влітку лимонадики і компотики (тому шо у мене сухий закон)
Настрій року: аааааааааааааааааа
Політик року: Петро Порошенко
Особисте відкриття року: а я ж дуже нічотак
Хобі року: продовжую співати в хорі, мажу мазню акварелями
Концерт/Фест року: ДахаБраха, Тартак
Музика року: багато, дуже багато українського
Пісня року: Vivienne Mort - Лети, Пташечка, Персефона, ДахаБраха - Монах, Русалочки, Що з-под дуба, Свирид, Крихітка - Може бути, Бумбокс - Люди, Dakh Daughters - Sept Verres, Арсен Мірзоян і Сашко Положинський - Фура і артисти. Знаєш мій день, Марі Чеба - З тобою, Lorde - Yellow Flicker Beat, Zaz - Ensemble, The Lumineers - Ophelia, Florence + The Machine - What Kind of a Man
Група року: ДахаБраха, Vivienne Mort, Panivalkova, Марі Чеба, Florence + The Machine, Тартак, The Lumineers, Dakh Daughters
Фільм року: Чужа молитва, Кіборги, Дюнкерк, Прибуття, Вбивство у Східному експресі
Подорож року: Львів аж двічі за рік на Різдво і у вересні, Черкащина (Звенигородщина і Холодний Яр)
Місто року: Київ і Львів
Знайомство року: Бартек Шарецький, Валера Ананьєв, Гена Афанасьєв, Ольга Афанасьєва, Галина Афанасьєва, Оксана Ткачук, Мирослав Олешко, Анна Чередниченко, Іван Бердецький, Андрій Паславський, Галя Дьоміна  
Розчарування року: найчастіше розчаровували люди
Особиста подія року: припинила спілкування з колись дуже дорогими мені людьми; зробила два нових татуювання
Книга року: "14 друзів хунти", "Прогулки по Киеву", "Стиль жизни, нравы и вкусы старого Киева" (А. Макаров), "Жіноче тіло в традиційній культурі українців", "Чоловіче тіло в традиційній культурі українців", "Шлюбно-сімейні стосунки в традиційній культурі українців" (І. Ігнатенко), "Колекціонер" (Д. Фаулз)
Кабак року: Перша грильова ресторація м'яса та справедливости, Гасова лямпа, Криївка, Тлустий гусак (Львів), Остання барикада, Канапа, Besarabia, Chicken Kyiv (Київ)
Фраза року: turn your scars into stars
Триндець року: дуже, дуже багато втрат
Здивування року: люди
Діагноз року: ой...
Колір року: дофіга відтінків сірого

про таке як я є

Влітку познайомилась з дуже цікавою людиною, етнографом, фотографом і музикантом Андрієм Паславським. Він мене запросив в гості, і ми наробили красивих фотографій. Саме йому вдалося мене сфотографувати такою, яка я насправді є.  Обожнюю цю фотографію.

Tags:

про те що у осені зелені очі

Осінь має зелені очі, носить картаті сорочки, дуже багато курить, любить побурчати і неймовірно солодко цілує. Осінь дуже багато знає і вміє говорити так що хочеться слухати. Осінь обіймає міцно і на декілька секунд завмирає, вдихаючи мій запах. Сама ж осінь пахне сумішшю цигаркового диму, терпкої кави і ще чогось невловимого, що й не придумати, як назвати.
У осені дуже уважний і пронизливий погляд. У осені дуже різкі рухи і слова.
Звалився же на мою голову. Осінь звуть Іван.
І хоча моє крижане серце втратило здатність любити, але принаймні з ним мені тепліше. І я за це вдячна.

Tags:

про unmeet

Іноді трапляється так шо дуже хочеться щось забути. Викреслити, викинути, вирвати. Виходить слабо і далеко не одразу. В моєму випадку вийде дуже нескоро. Тому що дуже багато в людину було вкладено любові, енергії, натхнення та внутрішніх сил. Часто навіть за рахунок себе. І отака мені вдячність.
Але менше з тим все нормально. Нормально коли нічого не відчуваєш. Перетворилась на камінь, а каменю не буває боляче.
Ще один висновок: ніколи не треба поновлювати спілкування з тими, кого в твоєму житті більше нема. Якщо вже так кортить, то можна піти на цвинтар, відвідати померлих родичів. Ефект буде той же самий, а користі більше.



про осінь

Настала осінь. Далі зима, буде холодно, довго і страшно. Зиму не можна переживати на самоті. Потрібна людина яка буде любити, оберігати і зігрівати теплом своїх рук і свого серця.
А ще вчора був день, який я назвала днем соснового тепла. Тому що від учора на моїй правій руці виросла сосна, яку мені зробила неймовірна дівчина Галя. Так, це нове татуювання. Так, менше ніж за два місяці після фаз місяця з'явилося ще одне. А шо :)
Сосна тому що улюблене дерево, тому що моє дитинство пройшло у Боярці в соснових лісах. Отак виходиш з будинку, - і перед тобою стіна лісу. Я жила поряд з лісом. Чи він жив поряд зі мною.


про останнє

Дуже давно нічого сюди не писала. Не було нагоди, та й зараз її особливо немає. Тому я просто по пунктах.

1. Це літо було жахливими, занадто багато втрат.
2. Вересень зустріла у Львові з моїм другом з Польщі.
3. По поверненню зі Львова набила нове татуювання з фазами місяця, і в найближчих планах пробити ніс. А шо :)
4. Продовжую працювати і співати в хорі. 23 листопада у нас ювілей, 70 років.
5. З подорожі Францією та Іспанією повернувся Валерка і ми нарешті зустрілись. Чудова людина, красива і візуально і інтелектуально.
6. Мені дуже, дуже самотньо, але я стараюсь усіма можливими способами вивести себе з депресії. Воджу себе в музеї та кіно, купую собі різні речі. Виходить слабо, але краще так ніж ніяк.
7. Ник, ты может быть никогда это не прочитаешь, но знай что мне очень, очень больно. Я тебя любила. Ты меня любил. И мы друг-друга потеряли. Оба виноваты. Только тебе сейчас хорошо, а я борюсь с желанием прыгнуть с моста.  Вот как-то так...




Tags:

про смішненьке

Я люблю людей, от чесне слово. Люди вони як мінімум цікаві. І вони завжди щось дають, не обов'язково матеріальне. Хтось приносить позитивні емоції, хтось знання, хтось досвід, а хтось - привід для того щоб від душі поржати. Особливо коли їхню поведінку не можуть пояснити жодні відомі в природі закони логіки.
Розкажу я вам зараз баєчку. Ну як баєчку, це абсолютно реальна історія.

Жила-була собі дівчинка Юля, з якою колись ще за царя Гороха зустрічався хлопчик, якого я дуже давно і дуже добре знаю (це було моє перше шкільне кохання, залишились друзями). Вона захотіла зі мною познайомитись, і все би нічого, але дедалі більше вона почала лізти мені поперед очі, і її стало сильно дофіга. А мій ЖЖ вона взагалі перетворила на платформу для свого аутотренінгу на тему "Ах яка я класна, ах як *** мене любить (та хай собі любить, я ж не претендую)". В якийсь момент її аутотренінг та постійні поради як мені жити мене дістали, і я поцікавилася, а хто вона мені взагалі така? Подружка? Ні. Сестра? Точно ні.
В самих ображених почуттях дівчинка Юля заявила що в мене нікчемне життя (ну куди мені до неї) і видалилась з друзів. Правда на цьому її чомусь не попустило, і уже декілька років вона стежить за мною з наполегливістю маніяка. То трактат про стан мого волосся після фарбування напише, то придумає байку що я лікувалась в психлікарні, то ще щось. "Три дня я гналась за вами чтобы сказать вам, как вы мне безразличны!" (с)
До речі, не лише мені дівчинка Юля не дає спокою. З чим це пов'язано, я не знаю. Можу тільки сказати що не варто мене смикати за косички, я гетеросексуал і не цікавлюся дівчатами. І ще можу порадити дуже дієвий засіб для того щоб попустило: крапельничку, з галоперідольчиком. Допоможе.
Юлічка, зайка, я давно хотіла тобі сказати (а на ловця і звір біжить, тому не ображайся), що ти одне з найбільш їбанутих на всю довбешку створінь, яких я коли-небудь зустрічала в своєму довгому житті. Твоє параноїдальне стеження за мною та іншими людьми дійсно викликає велику тривогу за твоє психічне здоров'я, і можливо краще вже не галоперідол, а просто гуманно приспати тебе укольчиком.
Ти притрушена тупа пизда, у якої окрім понтів за душею нічого нема. І мені дуже-дуже жаль тебе.
Цьомки-бомки :)



про людей

Люди приходять у наше життя несподівано і йдуть несподівано. Це ясно. А інколи буває таке що ти давно спостерігаєш за якоюсь людиною, читаєш її пости в соцмережах, і думаєш що навряд чи ви перетнетесь. А потім виявляється що ця людина так само спостерігає за тобою. І все стає дуже цікаво. Прямо неймовірно цікаво.
І ви починаєте говорити, знайомитись ближче і пробувати одне одного зрозуміти.
Дякую за те що прийшов :)

Tags:

останнє

січень 2018
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com