?

Log in

верхній запис

Це запис стосується усіх користувачів ЖЖ, що виявили бажання долучити мене до своїх друзів.


1. Якщо уже ви додали мене в друзі, то будьте ласкаві якось нагадувати мені про себе. Бути у вашому френд-списку для галочки я не збираюсь, тому мовчуни на взаємний френдинг можуть не розраховувати (мені нецікаво читати про Путіна, теорії світової змови та іншу єресь).

2. Якщо ми не знайомі особисто, то я прошу звертатись до мене на "ви". Це не моя панська примха, це нормально. Проте я дуже легко переходжу на "ти" з цікавими і приємними людьми, я не кусаюсь.

3. Мій ЖЖ не є платформою для вашого аутотренінгу на тему "Ах, який я класний (яка я класна), а ти чушка привокзальна і я все знаю краще за тебе".

4. Я все ж залишаю за собою право скористатися функцією бану окремих користувачів якщо вважатиму це необхідним. Таке буває дуже рідко, бо в цілому я людина неконфліктна і терпляча. Але рано чи пізно навіть моє терпіння закінчується.

5. У цьому ЖЖ однозначно не вітаються:
а) ябивдульщики
б) спамери
в) українофоби


F.A.Q.Collapse )

Зазделегідь дякую за розуміння.








Tags:

Були на параді. сказати що це було шалено круто - не сказати нічого. Тому я спробую по пунктах, так простіше ніж пафосний трактат написати:

І. Те що я бачила на власні очі:
1) Нова форма - супер! Видно що вона українська, в ній дуже багато елементів одностроїв українського війська часів УНР. Особливо величезне враження на мене справила сіра форма спецпризначенців. Хто дизайнер? Скажіть йому (чи їй) що це геніально!
2) Під час реквієму "Плине кача..." плакали, під час виходу на Хрещатик колони героїв-фронтовиків не стримували щирого захоплення. Це спражні герої України, справжня еліта нації.
3) Техніка. Ну тут ми просто роти повідкривали, і до моменту поки остання машина не зникла з поля зору не закривали. Бо це ващєєє. До речі зруйнованого асфальту я щось не помітила. Ну були там сліди від танків трошки, та й ті потім дощиком позмивало. А крику стояло на весь фейсбук. Тю...
4) Промова Пороха. Я не знаю хто там його спічрайтери, але вони теж круті. Це було сильно, це було потужно і це вже розтягали на цитати.
ІІ. Те чого я не бачила, і побачила вже потім на фотках і відео:
1) Сумрак. Героїчний Ігор Гордійчук. Це не просто військовий, це не просто генерал армії. Це Герой з великої букви
2) Спільний литовсько-польсько-український батальйон. Ващєєєєєєєєє!
3) Вбрання першої леді. Ну, я не втомлююсь повторювати що пані Марина Порошенко - бездоганна перша леді. Краща перша леді України за 25 років Незалежності
4) Емоції дочки президента. 15-річна Саша Порошенко не стрималась і заплакала. Це дуже багато про що говорить. Принаймні мені.
Словом, це було сильно, це було емоційно, це було вражаюче.
З днем народження тебе, рідна моя!
Слава Україні!

про мою країну

Моя рідна. Сильна, незламна, яка була, є і буде. Попри війни, попри неправду, попри смерть.
Що тут говорити! Я просто люблю Україну.
з 25-річчям Незалежності тебе, моя свята Батьківщина!



про ревнощі

Останнім часом мене почала дуже дивувати така річ як ревнощі, точніше її прояви. Хоч я й сама ревнива дуже. Ну як дуже, в межах розумного. Тому що за майже 6 років я жодного разу не взяла до рук телефон Ореста поки він не бачить, щоб почитати які там у нього смски. Я йому довіряю. Я знаю що там нічо такого нема. Так само і він довіряє мені.
Але є в колі знайомих у мене ну дуууже дивні дівчата. Найепічніша історія була рік тому. Йшла я на один захід, і зустріла в метро знайомого з дружиною, вони теж збирались туди. Вийшли з метро, йдемо, тут мені хтось подзвонив, і поки я говорила, озираюсь - їх нема. Прийшла на місце, і хвилин через 5 вони зайшли. Напевно вона спеціально його хвать за руку, і повела городами подалі від мене щоб зі мною не йти. Та й дивилась на мене поки в метро їхали як на ворога народу. Ну ппц. Ну не треба мені твоє сонечко і золотко, тим паче одружене і повінчане. У мене моє власне сонечко є :)))
І подібного багато скрізь. Та ну йомайо, дівчата...
Як здрастє...
Сьогодні рік як здійснилася моя давня мрія - набити тату. Що набивати я знала ще мабуть років з 13, і це мав бути саме лелека. Лелека тому що це відсилка до моєї улюбленої казки німецького письменника Вільгельма Гауфа "Халіф-лелека" і однойменного радянського мультика початку 80-х. Такого дуже психоделічного. Мені бабуся його навіть не дозволяла дивитись. Сумніваюсь що у лексиконі моєї бабусі є слово "психоделічний", вона просто казала шо це не для малих дітей такий мультик. А я його люблю років з 5, бо він немовірний і ні на що не схожий :)
Дякую тобі, прекрасна і дивовижна Олена Волинчук :) Це насправді неймовірний досвід, його треба пережити щоб зрозуміти. І не так уже й боляче це, як мені спочатку здалося. Ну хоча біль то таке, це дуже індивідуально бо больовий поріг у кожного свій. Мені було дуже боляче перші хвилин 5, далі пішло як по маслу. І це було шалено круто! Я до речі тепер розумію, чому після першого татуювання хочуть ще. Я от хочу, але ще не визначилась, що я хочу. Бо ідей у мене вагон і я ще не вирішила, яка мені найбільше подобається.
Робіть тату, і буде вам щастя :)
Коментарі на кшталт "а як ти будеш в старості з тату?", "фуфуфу я за натуральність", "татуювання псує карму" пропливають по лівому борту.



про мою мову

До речі, геть забула.
Рівно 10 років тому я поїхала на місяць вчитися до Німеччини. І там мене оточувала купа носіїв своїх мов: поляки говорили польською, італійці італійською, німці німецькою і т.д. Ну отам мені й стукнуло в голову що пора переходити на українську, чого я дуже давно хотіла. І це відбулося на диво легко.
Додому приїхала вже україномовною.
Точну дату я звісно не пам'ятаю, але це однозначно липень 2006 року.
Отже, вже 10 років я розмовляю українською.
Це не боляче і не страшно. Це круто :) Це одна з відповідей на запитання: "Хто я?"
І це надважливо.


про Білку

От ви тута сидите і нічо не знаєте :)) А у мене моя Білка приїхала, а вона така шалунішка :) З Білкою ми разом вже 10 років, з ліцею фактично тільки з нею дружу і з Ромчиком. Найкращі люди взагалі.
В 11 класі покі інші експериментували з алкоголем, цигарками і хаотичними сексуальними контактами направо-наліво, ми з Білкою дуріли і влаштували цирк на дроті, дурдом "Веселка" і ще бозна-шо. Здобували ганьбу :))
Ну а крім спільного дуркування це ще й просто дуже добра і світла людина. Яку я дуже-дуже-дуже люблю :) От :)


про навколовесільне

Нє, того самого моменту з обручкою в мене ще не було, не спішіть вітати.
Але мене періодично пробиває дивитися різні весільні штуки :)))) Плаття, зачіски, варіанти оформлення і все таке. Є приблизно порахований бюджет, знаю скільки має бути гостей (не більше 30) і кого запрошувати.

Причому маю декілька варіантів, і не знаю який мені більше подобається. То я хочу щоб все-таки все було в українському стилі, але сучасному українському, то мене тягне на кельтщину-ірландщину, то хочу бохо-шик з чаюванням на галявині, то хочеться зробити все оформлення не з квітів, а з пір'я. Та вагон всього.
Оце я мабуть дурна. Може я й не вийду заміж ніколи, але ж роздивлятися плаття і придумувати концепцію мені ж ніхто не заборонить ;)
Менше з тим вік дає про себе знати, мені вже 26 років на секундочку. І мені дедалі частіше задають питння: "Ну шо ви там, коли весілля?"
Ох, хотіла би я це знати...
Але зрештою, такі страховиння заміж беруть, що я думаю що в мене є всі шанси :)
Ех... Як у тій народній пісні:
Весілля-весілля, на весіллі люди
Якби мені знати, якби мені знати,
Коли ж моє буде?

про звичайну паперову пошту

От ви давно відправляли листа звичайною поштою? Такого що треба піти, купити конвертик і марки, правильно написати адресу і поштовий індекс, і кинути листа у скриньку. Я напевно років 15 тому, не менше. Ну хіба що найкращій подрузі 8 років тому відправляла листівку з Англії, це теж чудова тема, як на мене значно прикольніша ніж магніти на холодильник, бо на листівці збережені живі емоції.
А тут у мене виникла дуже крута ідея привітати з днем народження мого прекрасного і неймовірного друга Ніка який живе у Краснодарі. На мене ще так дивно подивились коли я попросила конверт з марками. Ну дійсно, це ж така дивина зайти на пошту і попросити конверт і марки :)))) До речі кому
раптом треба - ціна питання 23 грн: 3 грн конверт і 4 марки по 5 грн/штука. По Україні можливо трохи дешевше, я не знаю.
Я дуже сильно переживала що лист не дійде, бо у нас торік вийшов казус з відправлянням посилки тому ж Ніку в Краснодар. Посилку відправляла наша подружка Орися зі Львова, там були наші подарунки йому на день народження - флейта з жовтоблакитною стрічкою від них з Остапом і дещо від мене (що саме не пишу бо Нік читає мій ЖЖ). Вона відправила десь в середині липня, і дуже довго не було ніякої інформації, дійшло чи не дійшло. Тільки на початку осені з'ясувалось що посилку навіть не випустили за межі України і повернули на поштове відділення, і Орисі сказали на пошті що типу не можна з національною символікою. І насправді мені
досі не ясно, чи то на пошті у Львові такі перестраховщики чи шо. Тому я й боялась що мій лист не дійде,  бо мій конверт був весь в тризубах, українських прапорах і червоній калині.
Але вчора ввечері я дізналась що все ок, і мій лист дійшов до адресата. Адресат щасливий, тепер з нього відповідь, маю надію що вона так само без проблем до мене дійде.
Гумор у тому що вчора же мені прийшла листівка яку моя Білка купила у Японії, а відправляла з Гонконгу 2 червня. З Білкою я була у той день коли ми познайомились з Ніком, це було 5 років тому. Совпадєніє? Нє думаю :)
А мораль цієї байки така: люди, не лінуйтеся ходити на пошту і відправляти звичайні паперові листи, це дуже кльово. Дякую, Укрпошта! :)



Я так тебе люблю :) Ти надихаєш. ти оберігаєш, ти даєш добрячого копняка коли треба. Ти постійно змінюєшся, ти спонукаєш рухатись вперед. Ти неймовірний. З днем народження тебе, мій рідний і коханий Київ!
А вчора класно погуляли на Софійській, так натанцювалися :)))))


Про мене

ricci
raigen_eternity
Ельга Райген

Останнє

серпень 2016
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com