?

Log in

верхній запис

Це запис стосується усіх користувачів ЖЖ, що виявили бажання долучити мене до своїх друзів.


1. Якщо уже ви додали мене в друзі, то будьте ласкаві якось нагадувати мені про себе. Бути у вашому френд-списку для галочки я не збираюсь, тому мовчуни на взаємний френдинг можуть не розраховувати (мені нецікаво читати про Путіна, теорії світової змови та іншу єресь).

2. Якщо ми не знайомі особисто, то я прошу звертатись до мене на "ви". Це не моя панська примха, це нормально. Проте я дуже легко переходжу на "ти" з цікавими і приємними людьми, я не кусаюсь.

3. Мій ЖЖ не є платформою для вашого аутотренінгу на тему "Ах, який я класний (яка я класна), а ти чушка привокзальна і я все знаю краще за тебе".

4. Я все ж залишаю за собою право скористатися функцією бану окремих користувачів якщо вважатиму це необхідним. Таке буває дуже рідко, бо в цілому я людина неконфліктна і терпляча. Але рано чи пізно навіть моє терпіння закінчується.

5. У цьому ЖЖ однозначно не вітаються:
а) ябивдульщики
б) спамери
в) українофоби


F.A.Q.Collapse )

Зазделегідь дякую за розуміння.








Tags:

про перший день весни

Ну, ура чи шо? Ураааааа! Нарешті дочекалися :)

Tags:

про дивні комплекси

Оце піймала себе на тому шо мені страшно некомфортно у якихось дорогих та пафосних місцях. Пару днів тому чекала гостей на екскурсію в Прем'єр-палаці, це ж перший 5-зірковий готель в Україні. І там ходили мужчини в дорогущих костюмах з паніями в шубах і платтях вартістю як квартира.
А мені так там було некомфортно що страшне. Хоча я й ніби не виглядала як бомж, на мені речі були теж не з секонду. Такі ж відчуття в мене були коли я декілька разів ходила на покази мод в рамках UFW.
А мама каже шо я дурна і це все комплекси. Бо їй то якось пофіг.
Певно комплекси. Треба працювати над собою.

про біль і пам'ять

Бережіть нас з неба, хлопці. Ми зробимо все аби створити ту Україну, про яку ви мріяли, і заради якої поклали свої життя... Герої не вмирають!


Ви самі все знаєте, не буду багато говорити. Просто пам'ятайте про них.


Сергій Нігоян
2.08.1993 - 22.01.2014


Юрій Вербицький
25.08.1963 - 22.01.2014


Михаїл Жизнєвський
26.01.1988 - 22.01.2014


Роман Сеник
26.08.1968 - 25.01.2014


Герої не вмирають!

Ходили вчора з Мірою вперше, отримали неймовірне задоволення. Старовинні пісні різних регіонів, щедрівки та колядки, а тоді смачна кутя з пирогами та узваром і танці. І дуже, дуже багато людей. З дітками маленькими.
Це дуже приємно. Наступного року підемо ще :)




ще трошки фотоCollapse )

про майбутнє кіно

Щось мені підказує що я на ці два фільми точно в кіно піду. Побільше українських фільмів - прикольних, якісних і різних :)

1. Лиса гора
Будь ласка будь ласка будь ласка, хай це буде якісний ужастик а не буееееее як фільм "Синевир".



2. Сторожова застава
Фентезі я люблю, хай це буде класний фільм. А то на такій крутезній локації як Карпати вічно якусь бяку знімають...

Tags:

Це було просто неймовірно, ми це зробили :) Концерт тривав одну годину, яка промайнула як дві секунди. Дякуємо всім хто прийшов нас послухати і підтримати. А для тих хто не зміг прийти (і хто бяка) у нас є повне відео вчорашнього дійства :)

ще фотоCollapse )


про концерт

Сьогодні, 12 січня 2017 року, хорова капела КПІ дає сольний концерт з неймовірною різдвяною програмою. Ми заспіваємо українські та європейські різдвяні пісні, а також декілька народних та духовних творів.
Концерт відбудеться о 19:30 в приміщенні Лютеранської церкви святої Катаріни за адресою м. Київ, вул. Лютеранська, 22 (м. Хрещатик).
Вхід вільний, хто не прийде то бяка :)


про Львів і Різдво

Їздила з хоровою капелою до Львова на різдвяний фестиваль "Велика Коляда". Провели там два казкових дні.
8.01.2017:
Це був неймовірний день. Львів зустрів нас морозом і крижаними візерунками на вікнах трамваю. Прийшли в хостел, залишили там речі і пішли снідати в Криївку.
Потім була невелика церква на Левандівці, де ми заспівали для прихожан після служби, половина присутніх нам підспівувала, і це було так тепло... Тепло попри те що у церкві було буквально на пару градусів тепліше ніж надворі. За допомогу в організації виступу дякую моїй неймовірній подрузі Орисі, також настоятелю храму за добрі слова. Він так гарно сказав що спів це дуже праведна справа бо спів прирівнюється до голосів ангелів на небі. І потім Орися мені сказала що всі дуже вражені, такого у їхній церкві ніколи не було. Ну, наступного року приїдемо і заспіваємо ще.
А далі - виступ в Домініканському. Хто би мені півроку тому сказав що я прийду туди не просто як київський турист, а буду там співати, не повірила би. В цих стінах співати було легко, і я зараз не про акустику.
Особливо приємно було вийти і побачити серед глядачів знайомі обличчя. Мій львівський друг Тьомич і його дружина Настя, дуже рада була побачити вас обох. Ну й прекрасна та дивовижна блогер з Одеси Олена Добровольська, дякую що прийшла, і взагалі це так круто що ми розвіртуалізувались саме тут, у Львові.
Шкода що виступ такий короткий був, я б там співала і одну, і дві години.
Після виступу ми трошки перепочили в хостелі і вирішили піти десь повечеряти. Я запропонувала сходити у нове місце, яке відкрилося у Львові восени. Називається "Тлустий гусак", ресторан середньовічної кухні. Все продумано до дрібниць - інтер'єр, уніформа персоналу, меню, фонова музика. І дуже смачно. Ну, у Львові всюди дуже смачно годують. До речі працював над створенням цього закладу мій викладач з університету, треба йому написати відгук.

Ми зупинилися у дуже затишному хостелі який знаходиться у сусідній будівлі з Домініканськм собором. Скинула Орисі фотку нашого виду з вікна, а вона мені пише: "Як гарно. Ніколи не ночувала в центрі". І я оце задумалась, а я ж теж ніколи не ночувала в центрі Києва :) Ні на Ярославовому валу, ні на Рейтарській, ні на Узвозі :)
Ввечері ще й влаштували на кухні імпровізований концерт для інших мешканців хостелу та працівників. Вони як дізнались що ми хорова капела, то попросили щоб ми їм заспівали. Двоповерхові ліжка дуже зручні, всюди чистота. Правда виспатися мені не вдалося бо мій сусід хропів так шо це було шось страшне :)))
9.01.2017:
Вранці трохи щось перехопили в хостелі, тоді вислелились, залишили речі в комірчині, і пішли на прогулянку. До речі, з нами був друг Насті з Варшави, молодий поліцейський і дуже хороша людина Бартек. Який прожив два дні з 16 українцями і вижив :)))) У перший день зранку ми його повели до нашої церкви, а ввечері до його церкви, Латинської катедри, і якраз там була служба польською мовою.
Спершу пішли по церквах. Успенська, вірменська, Преображення. Тоді у Насті виникла ідея піднятися на ратушу. А це такий особливий львівський фітнес, ноги й досі гудуть. Добре шо ми не додумалися на Високий замок полізти, бо там так зараз слизько шо ми би переламали собі всі руки-ноги. Тоді пішли поїсти в Пузату хату, і на завершення трапези вирішили заспівати для інших відвідувачів і працівників. А шо :) Але цього нам здалося мало і ми вирішили піти колядувати на ярмарок біля оперного театру. Припахали одну дівчинку яка з нами була, але не хористка, щоб ходила з шапкою. Нас знімали на відео, кидали гроші. А потім підійшов якийсь іноземець, судячи з акценту британець, і сказав що він дуже вражений що почув у Львові різдвяну пісню Joy to the world! яку він знає з дитинства і запропонував нас пригостити кого глінтвейном кого чаєм. Далі грілися у дуже кльовому антикафе на галицькій площі. Одні вікна там виходять на площу Ринок, інші на Латинську катедру. Просиділи там кілька годин (бо потягу нас був об 11 вечора), тоді пішли в хостел забирати речі. Подякували дівчатам що там працюють за гостинність, я залишила у їх блокноті для відгуків пару рядків від імені всього хору, і рушили проводжати нашого польського друга Бартека на автобус що мав його довезти до автостанції, від якої відправлявся його автобус додому, до Варшави. Він мені оце написав щойно що він уже вдома. Їхав автобусом від Львова до Варшави близько 16 годин.
Трохи перехопили піццу біля вокзалу, і через якийс час посідали у поїзд. Там уже інші пасажири спали бо це поїзд був сполученням Трускавець-Київ, а нам же хочеться ще, у нас душа бажає свята. То ми придумали співати пошепки :)))))) А шо :)))) В поїзді як це не дивно я поспала, напевно через те що в хостелі виспатися не вдалося (хористи вони всюди хористи - навіть хропуть вони в терцію в тональності до мажор), плюс цілісінький день на ногах. А вдома уже зустріли мене батьки, тоді душ і знов спати. А ввечері на репетицію бо після завтра у нас сольний концерт (до речі, співаємо ми в лютеранській церкві святої Катерини що на Лютеранській 22 поруч з Хрещатиком, початок о 19:30, вхід вільний, всіх запрошую).
А Львів він такий Львів. Теплий і лагідний навіть посеред зими. Так люблю той Львів що бракує ми слів, Львів то є Львів.


ще трошки фоточокCollapse )

останнє

березень 2017
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Tags

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com